ДЛЯ ВАС, БАТЬКИ

https://vseosvita.ua/library/konsultacia-dla-batkiv-ditam-pro-kosmos-242996.html

Консультація для батьків на тему: "Трудове виховання дітей в сім'ї і в дитячому садку".

Праця дітей дошкільного віку є найважливішим засобом виховання. Весь процес виховання дітей в дитячому саду може і повинен бути організований так, щоб вони навчилися розуміти користь і необхідність праці для себе й для колективу. Ставитися до роботи з любов'ю, бачити в ній радість - необхідна умова для прояву творчості особистості, її талантів.

Праця завжди була основою для людського життя і культури.

Працьовитість і здатність до праці не дається від природи, але виховується з раннього дитинства. Праця має бути творчою, бо саме творча праця, робить людину духовно багате.

Види праці

Різноманітні види праці неоднакові за своїм педагогічним можливостям, їх значення змінюється на тому чи іншому віковому етапі. Якщо, наприклад, самообслуговування більше виховне значення має в молодших групах - воно привчає дітей до самостійності, до подолання труднощів озброює навичками, то на щаблі старшого дошкільного віку ця праця не вимагає зусиль, для дітей стає звичним.

Самообслуговування - це постійна робота про чистоту тіла, про порядок костюма, готовність зробити для цього все необхідне і зробити без вимог з поза, з внутрішньої потреби, дотримувати гігієнічні правила. Зрозуміло, що такого ставлення дітей до праці із самообслуговування можна домогтися копіткої систематичної роботою в дитячому садку і сім'ї.

Самообслуговування є основним видом праці маленької дитини. Привчання дітей самим одягатися, вмиватися, їсти, прибирати за собою іграшки на місце формулює у них самостійність, меншу залежність від дорослого, впевненість у своїх силах, бажання і вміння подолати перешкоди.

Праця дітей в природі

Праця в природі пов'язаний з розширенням кругозору дітей, отриманням доступних знань, наприклад, про ґрунті, посадковому матеріалі, трудових процесів, знаряддях праці. Праця у природі сприяє розвитку спостережливості, допитливості дітей, виховує в них інтерес до сільськогосподарської праці, повагу до людей, які ним займаються. Праця в природі допомагає виховати любов до неї.

Ручна праця - розвиває конструктивні здібності дітей, корисні практичні навички та орієнтування, формує інтерес до роботи, готовність за неї, впорається з нею, вміння оцінити свої можливості, прагнення виконати роботу якомога краще (міцніше, стійкіше, витонченіше, акуратніше).

У процесі праці діти знайомляться з найпростішими технічними пристосуваннями, освоюють навички роботи деякими інструментами, учаться дбайливо ставитися до матеріалів, предметів праці, знарядь.

Діти на досвіді засвоюють елементарні уявлення про властивості різних матеріалів: матеріал піддається різним перетворенням, з нього можна робити різноманітні речі. Так навчаючись виготовлення корисних предметів із щільного паперу, діти дізнаються, що її можна складати, різати, склеювати.

Радість праці - могутня виховна сила. В роки дитинства дитина повинна глибоко пережити це благородне почуття.

У праці поширюється багатство людських відносин. Виховати любов до праці неможливе, якщо дитина не відчує красу цих відносин.

"Вільна праця потрібна людині сам по собі для розвитку і підтримки людської гідності"

Робота з сім'єю

Особливе значення в процесі морального виховання дитини має праця. У праці формуються такі якості особистості, як відповідальність, працьовитість, дисциплінованість, самостійність та ініціатива.

Виконання певних посильних трудових обов'язків сприяє вихованню у дитини почуття відповідальності, доброзичливості, чуйності. Для формування всіх цих якостей в сім'ї є найсприятливіші умови. Тут всі справи і турботи загальні. Спільний з батьками або іншими членами сім'ї праця спонукає дитину допомагати один одному, робити що - то для всіх. Таким чином, у нього закладаються основи моральних якостей, необхідних для життя в суспільстві.

Як долучити дитину до праці?

У сім'ї діти постійно бачать, що батьки роблять: готують їжу, прибирають квартиру, перуть білизну, шиють. Спостереження за тим, як виконують дорослі ці повсякденні справи, поступово допомагає дитині зрозуміти їх значимість і ставлення батьків до праці: мама прийшла з роботи втомлена, але повинна готувати вечерю для всіх, тато йде в магазин за продуктами. Слід пам'ятати, що дитячі спостереження можуть мати споглядальний характер. Щоб приклад членів сім'ї став для дитини керівництвом до дії, дорослі можуть супроводжувати свою роботу поясненнями. Це зазвичай привертає до себе увагу дітей, вони задають питання, намагаються допомогти батькам. Так поступово дитини привертають до спільного з дорослими праці.

Необхідно пам'ятати і батькам і про важливість ознайомлення дитини з їх працею на виробництві, про те, що вони роблять і яку користь приносять людям; наприклад, мама - лікар, вона лікує хворих; тато - педагог, він навчає дітей.

В процесі працею дорослих у дитини виховають повагу до праці всіх людей. Навколишня дійсність є для цього великі можливості. Гуляючи з дитиною, потрібно навчити його кидати сміття тільки в урну, крім того, звернути увагу на те, як чисто вымяты вулиці. Малюкові буде цікаво дізнатися, що за чистотою вулиць стежить двірник. Чиста вулиця результат його праці. Двірник встає раніше за всіх і, коли хлопці йдуть до школи в дитячий сад, вже кінчає свою роботу. Купуючи хліб. Робочі хліб заводу працювали всю ніч, а шофер встиг привести його в магазин, хліб вантажили вантажники, а продавці склали його на полиці в торговому залі. Розширити уявлення дитини про працю дорослих допоможуть твори художньої літератури, ілюстрації, картини.

В сім'ї дитини привертають до повсякденного участі в побутовому працю.

Інтерес дітей до праці значно підвищується, якщо його корисність очевидна для оточуючих

Доручення, що даються дітям повинні бути цікавими та привабливими за формою виконання. Якщо ж вони будуються лише на розпорядженнях: << Подай! >>, << Потримай! >>, << Піднеси! >>, то це відбиває у дитини бажання трудитися. Тому дорослий, скажімо, столярничая, не тільки просить принести який-небудь інструмент, але і вчить дитину, як ним користуватися.

Доручаючи дітям ту чи іншу справу, дорослі повинні враховувати його вікові можливості. Якщо посильні завдання, малюк виконує його з цікавістю.

Для того діти могли опанувати правильними прийомами виконання того чи іншого виду роботи, щоб вони охоче працювали, необхідно мати відповідний інвентар.

Праця дітей сім'ї; організовується дорослими, зближує дитину, сприяє впливу дорослого, але його інтереси і потреби. Особливо цінно, якщо батьки зуміють сприяти в процесі роботи розвитку у дітей прагнення до корисної для сім'ї діяльності: зробити щось для молодшого брата, подарунок мамі, товаришу і т.д.

Висновок

Таким чином, трудова діяльність є одним з важливих чинників виховання особистості. Головна розвиваюча функція праці - це перехід від самооцінки до самопізнання. . Крім цього в процесі праці розвиваються хист, уміння і навички. В трудовій діяльності формуються нові види мислення. Внаслідок колективної праці дитина одержує навики роботи, спілкування, співробітництва, що покращує адаптацію дитини в суспільстві.

Праця - найважливіший засіб виховання, починаючи з дошкільного віку; у процесі формується особистість дитини, складаються колективні взаємовідносини.

(http://dnz97.edu.kh.ua/news/id/12/vn/) 

Консультація для батьків

«Фізкультурно-оздоровча робота в дошкільному закладі і вдома»

      Сьогодні батьків та педагогів перш за все цікавить питання, як саме укріпити здоров’я дітей. Ми всі добре знаємо, що здоров’я кожної людини повинно бути суто особистою справою. Медицина, безумовно, займається цим питанням, але в той момент, коли людина захворіла. Кажуть, що людина — коваль свого щастя, а значить вона повинна бути і ковалем свого здоров’я. Тому в дитини з дня її народження потрібно формувати навички дбайливого ставлення до свого здоров’я.
      Останнім часом спостерігається зниження числа абсолютно здорових дітей у 5 разів, це становить 10% від загальної кількості. Більш ніж у 70% дітей є функціональні відхилення, у 50% — хронічні захворювання. Кожна третя дитина має зниження гостроти зору.
    У зв’язку із цим останнім часом головним напрямком педагогічного процесу є оздоровлення дітей.
    Турбота про щастя та здоров’я, фізичне і психічне, закладається саме в дитинстві.
    Здоров’я дитини, формування характеру, виховання в нього корисних навичок та вмінь — найважливіші задачі, які стоять перед сучасними педагогами.
    Щоб ця робота мала успіх, батьки п¬винні стати не тільки спостерігачами, але й безпосередніми учасниками.
     Дошкільний заклад забезпечує кваліфіковану турботу про зміцнення і збереження фізичного та психічного здоров’я дітей.
    Зараз я хочу познайомити вас із основними напрямками фізкультурно-оздоровчої роботи, яка направлена на оздоровлення дітей, сприяє підвищенню опірності організму вірусним інфекціям, запобігає виникненню гострих захворювань.

1.    Організація рухової активності.

       Перше місце в руховому режимі дітей належить фізкультурно-оздоровчим заняттям. До них відносяться загальновідомі   види   рухової   активності:
ранкова гімнастика, рухливі ігри та фізичні вправи під час прогулянок, фізкультхвилинки на заняттях із розумовим навантаженням і фізкультурні паузи між заняттями.
      Друге місце в руховому режимі дітей посідають навчальні заняття з фізичної культури як основна форма навчання рухових навичок і розвитку оптимальної рухової активності.
     Третє місце приділяється самостійній руховій діяльності, що виникає з ініціативи дітей.

2 Загартування.

Загартування водою:

• Умивання прохолодною водою обличчя, рук до ліктя.
• Обливання ніг.
Рекомендується взимку після денного сну, в теплі пори року — перед денним сном. Температура води від +20 °С до + 18 °С. При обливанні водою контрастних температур початкова температура +36 °С, кінцева +25 °С. Супутні заходи: потупування ногами, згинання і розгинання пальців.
• Вологе обтирання тіла рукавичкою або рушничком (тканину краще просочити відваром м’яти, ромашки, чебрецю, любистку).
Для дітей від 3 років і більше проводиться щодня після ранкової гімнастики або денного сну. Тривалість — 1 хвилина. Температура води від +34 °С до +23 °С (з поступовим зниженням). Супутні заходи: різноманітні рухи руками, повороти, нахили тулуба. Обливання тіла. Бажано після ранкової гімнастики або денного сну. Тривалість 15—35 секунд. Температура +35 °С. Вдома — гігієнічний душ (2 рази на тиждень по 1 хвилині для дітей від 4 до 7 років, температура води взимку: починати з 34 °С, довести до 28 °С).

Загартування повітрям:

• Провітрювання кімнат здійснюється через 1,5—2 години, холодної пори року впродовж 15—20 хвилин. Теплої пори року діти навчаються, граються при відчинених фрамугах, температура в приміщенні не вища 19—20°С.
Супутній провітрюванню захід: вологе прибирання помешкання.
• Прогулянка на свіжому повітрі. Оптимально — тричі на день (але не менше двох — до і після денного сну).
Супутні заходи: ігри, праця у природі, самостійна рухова діяльність, колективне виконання загальнорозвивальних вправ, рухливих ігор.
Денний сон при відчинених вікнах, фрамугах. Температура в спальні — 14—15 °С.

3.Щоденне проведення загального та точкового масажу.

4. Проведення фітотерапії (полоскання ротової порожнини, промивання носа  відваром лікарських трав). Вітамінні коктейлі з використанням цілющих трав,  оздоровлювальних напоїв і чаїв із шипшини, м’яти і горобини.
        Фітотерапія під час денного сну (використання подушечок із травами).

5. Правильний режим дня і раціональне харчування дитини.

6. Виховання інтересу до активної рухової діяльності та формування потреби в систематичних заняттях фізкультурою.

Консультація для батьків на тему:

 "Трудове виховання дітей в сім'ї і в дитячому садку"

Праця дітей дошкільного віку є найважливішим засобом виховання. Весь процес виховання дітей в дитячому саду може і повинен бути організований так, щоб вони навчилися розуміти користь і необхідність праці для себе й для колективу. Ставитися до роботи з любов'ю, бачити в ній радість - необхідна умова для прояву творчості особистості, її талантів.

Праця завжди була основою для людського життя і культури.

Працьовитість і здатність до праці не дається від природи, але виховується з раннього дитинства. Праця має бути творчою, бо саме творча праця, робить людину духовно багате.

Види праці

Різноманітні види праці неоднакові за своїм педагогічним можливостям, їх значення змінюється на тому чи іншому віковому етапі. Якщо, наприклад, самообслуговування більше виховне значення має в молодших групах - воно привчає дітей до самостійності, до подолання труднощів озброює навичками, то на щаблі старшого дошкільного віку ця праця не вимагає зусиль, для дітей стає звичним.

Самообслуговування - це постійна робота про чистоту тіла, про порядок костюма, готовність зробити для цього все необхідне і зробити без вимог з поза, з внутрішньої потреби, дотримувати гігієнічні правила. Зрозуміло, що такого ставлення дітей до праці із самообслуговування можна домогтися копіткої систематичної роботою в дитячому садку і сім'ї.

Самообслуговування є основним видом праці маленької дитини. Привчання дітей самим одягатися, вмиватися, їсти, прибирати за собою іграшки на місце формулює у них самостійність, меншу залежність від дорослого, впевненість у своїх силах, бажання і вміння подолати перешкоди.

Праця дітей в природі

Праця в природі пов'язаний з розширенням кругозору дітей, отриманням доступних знань, наприклад, про ґрунті, посадковому матеріалі, трудових процесів, знаряддях праці. Праця у природі сприяє розвитку спостережливості, допитливості дітей, виховує в них інтерес до сільськогосподарської праці, повагу до людей, які ним займаються. Праця в природі допомагає виховати любов до неї.

Ручна праця - розвиває конструктивні здібності дітей, корисні практичні навички та орієнтування, формує інтерес до роботи, готовність за неї, впорається з нею, вміння оцінити свої можливості, прагнення виконати роботу якомога краще (міцніше, стійкіше, витонченіше, акуратніше).

У процесі праці діти знайомляться з найпростішими технічними пристосуваннями, освоюють навички роботи деякими інструментами, учаться дбайливо ставитися до матеріалів, предметів праці, знарядь.

Діти на досвіді засвоюють елементарні уявлення про властивості різних матеріалів: матеріал піддається різним перетворенням, з нього можна робити різноманітні речі. Так навчаючись виготовлення корисних предметів із щільного паперу, діти дізнаються, що її можна складати, різати, склеювати.

Радість праці - могутня виховна сила. В роки дитинства дитина повинна глибоко пережити це благородне почуття.

У праці поширюється багатство людських відносин. Виховати любов до праці неможливе, якщо дитина не відчує красу цих відносин.

"Вільна праця потрібна людині сам по собі для розвитку і підтримки людської гідності"

Робота з сім'єю

Особливе значення в процесі морального виховання дитини має праця. У праці формуються такі якості особистості, як відповідальність, працьовитість, дисциплінованість, самостійність та ініціатива.

Виконання певних посильних трудових обов'язків сприяє вихованню у дитини почуття відповідальності, доброзичливості, чуйності. Для формування всіх цих якостей в сім'ї є найсприятливіші умови. Тут всі справи і турботи загальні. Спільний з батьками або іншими членами сім'ї праця спонукає дитину допомагати один одному, робити що - то для всіх. Таким чином, у нього закладаються основи моральних якостей, необхідних для життя в суспільстві.

Як долучити дитину до праці?

У сім'ї діти постійно бачать, що батьки роблять: готують їжу, прибирають квартиру, перуть білизну, шиють. Спостереження за тим, як виконують дорослі ці повсякденні справи, поступово допомагає дитині зрозуміти їх значимість і ставлення батьків до праці: мама прийшла з роботи втомлена, але повинна готувати вечерю для всіх, тато йде в магазин за продуктами. Слід пам'ятати, що дитячі спостереження можуть мати споглядальний характер. Щоб приклад членів сім'ї став для дитини керівництвом до дії, дорослі можуть супроводжувати свою роботу поясненнями. Це зазвичай привертає до себе увагу дітей, вони задають питання, намагаються допомогти батькам. Так поступово дитини привертають до спільного з дорослими праці.

Необхідно пам'ятати і батькам і про важливість ознайомлення дитини з їх працею на виробництві, про те, що вони роблять і яку користь приносять людям; наприклад, мама - лікар, вона лікує хворих; тато - педагог, він навчає дітей.

В процесі працею дорослих у дитини виховають повагу до праці всіх людей. Навколишня дійсність є для цього великі можливості. Гуляючи з дитиною, потрібно навчити його кидати сміття тільки в урну, крім того, звернути увагу на те, як чисто вымяты вулиці. Малюкові буде цікаво дізнатися, що за чистотою вулиць стежить двірник. Чиста вулиця результат його праці. Двірник встає раніше за всіх і, коли хлопці йдуть до школи в дитячий сад, вже кінчає свою роботу. Купуючи хліб. Робочі хліб заводу працювали всю ніч, а шофер встиг привести його в магазин, хліб вантажили вантажники, а продавці склали його на полиці в торговому залі. Розширити уявлення дитини про працю дорослих допоможуть твори художньої літератури, ілюстрації, картини.

В сім'ї дитини привертають до повсякденного участі в побутовому працю.

Інтерес дітей до праці значно підвищується, якщо його корисність очевидна для оточуючих

Доручення, що даються дітям повинні бути цікавими та привабливими за формою виконання. Якщо ж вони будуються лише на розпорядженнях: << Подай! >>, << Потримай! >>, << Піднеси! >>, то це відбиває у дитини бажання трудитися. Тому дорослий, скажімо, столярничая, не тільки просить принести який-небудь інструмент, але і вчить дитину, як ним користуватися.

Доручаючи дітям ту чи іншу справу, дорослі повинні враховувати його вікові можливості. Якщо посильні завдання, малюк виконує його з цікавістю.

Для того діти могли опанувати правильними прийомами виконання того чи іншого виду роботи, щоб вони охоче працювали, необхідно мати відповідний інвентар.

Праця дітей сім'ї; організовується дорослими, зближує дитину, сприяє впливу дорослого, але його інтереси і потреби. Особливо цінно, якщо батьки зуміють сприяти в процесі роботи розвитку у дітей прагнення до корисної для сім'ї діяльності: зробити щось для молодшого брата, подарунок мамі, товаришу і т.д.

Висновок

Таким чином, трудова діяльність є одним з важливих чинників виховання особистості. Головна розвиваюча функція праці - це перехід від самооцінки до самопізнання. . Крім цього в процесі праці розвиваються хист, уміння і навички. В трудовій діяльності формуються нові види мислення. Внаслідок колективної праці дитина одержує навики роботи, спілкування, співробітництва, що покращує адаптацію дитини в суспільстві.

Праця - найважливіший засіб виховання, починаючи з дошкільного віку; у процесі формується особистість дитини, складаються колективні взаємовідносини. 

Консультація для батьків

«Всі діти рівні»

       Діти справді різні: одні слухняні, інші капризні; одні розвиваються швидко, все «схоплюють», засвоюють на «льоту», інші відстають у розвитку; одні товариські, інші, навпаки, замкнуті. Навіть в одній сім'ї, де кілька дітей, сестри і брати начебто й зовні схожі, і живуть в однакових умовах, і виховуються однаково, а можуть бути зовсім різними.

     Чому діти такі різні? Причин тут багато: й уроджені особливості нервової системи дитини, і стан здоров'я, і характер взаємин з батьками та іншими членами сім'ї, а пізніше-вихователями, вчителями, ровесниками.

     Дорослі обов'язково мають ураховувати психологічні особливості дітей. А чим зумовлені ці особливості? Насамперед співвідношенням основних нервових процесів кори головного мозку: збудження і гальмування.

          Діти народжуються з різними особливостями функціонування мозку. Ці анатомо-­фізіологічні особливості є основою для формування особливостей психологічних, і відбувається це тому, що один і той самий вплив може мати різний психологічний ефект. Адже кожний член сім'ї, у тому числі й кожна дитина, живе й розвивається в специфічних, характерних саме для неї умовах. Це тільки так здається, що обидва брати чи всі сестри живуть в однакових умовах. Адже сам факт, що хтось з них старший, а хтось - молодший, створює відмінності. Старший вважає себе покровителем молодшого, у чомусь вищим за нього, звикає, що той дивиться на нього знизу вверх, часто шукає в нього захисту, а іноді й навпаки - бунтує проти деспотизму старшого брата, шукає захисту в батьків. Уже ця обставина створює далеко не однакові умови життя. Вони можуть сприяти формуванню таких якостей, як зарозумілість або турботливість, відповідальність або зумовлювати байдужість, заздрісність, покірливість тощо.

          А що ще може вплинути на поведінку дитини, її взаємини з іншими? Атмосфера в сім'ї, навіть зміна її матеріального становища, друзі, з якими почали дружити діти, та багато інших життєвих обставин дають поштовх до зародження різних якостей та особливостей людини.

       Коли починають формуватися стійкі риси характеру? Вчені вважають, що досить рано, в дитячі роки. Формування відбувається непомітно, під впливом і наших з вами, любі батьки, вчинків, реакцій на прохання, бажання, примхи дитини. Ми твердимо подекуди, що такою, як зараз дитина була завжди, що риси характеру дано їй «від природи». А це зовсім не так. Такою вона стала з нашою допомогою.

       Придивіться уважніше до своєї дитини, і ви помітите, що на тлі позитивного спілкування з кожним із членів сім'ї, в неї є хтось найближчий, хоч він і не завжди найніжніший і найдобріший, як, наприклад, мама чи бабуся, а вимогливий і суворий, як тато. Дитина дуже рано починає наслідувати його, копіюючи тата (маму) в усьому: рухах, інтонаціях, смаках тощо.

        Своє оточення, своє коло спілкування, свої взаємини і, якщо хочете, своє становище й авторитет, у наших сина чи доньки і в дошкільному закладі. І батьки мають це знати і враховувати.

       Якщо донька звикла до надмірно турботливого ставлення до себе в сім'ї, вона зажадає такого самого ставлення до себе і в колі однолітків. Якщо діти, граючись з примхливою Наталкою, завжди поступаються їй, якщо ні батьки, ні вихователь не помітять вчасно егоїстичних проявів у дівчинки, належно не відреагують на це, формування себелюбства, черствості, байдужості невідворотне.

        Щоб правильно виховувати дитину, треба дуже добре знати її. Якщо батьки помітили щось тривожне, незрозуміле в діях і характері дитини, вони мають негайно звернутися по допомогу до кваліфікованого фахівця - психолога, педагога, лікаря. От Андрійко, часто граючись один, голосно розмовляє з уявним молодшим братиком, виховує, «повчає», інколи свариться з ним, захищає від неіснуючих кривдників. Як тут бути? Заохочувати його, підтримати гру його уяви чи розвінчати цю ілюзію? Взагалі чому виникла ця гра?

        А справа у тому, що дитині потрібен партнер в іграх. У мами і часу обмаль, та й не вміє вона гратися так природно, весело, із завзяттям, як діти. Ігри з дорослими корисні, потрібні, але не задовольняють потребу дитини в спілкуванні з іншими дітьми. Який же вихід? Треба дозволяти синам і донькам запрошувати до себе друзів, спілкуватися з ровесниками, особливо коли в сім'ї одна дитина.

       Усі діти різні, неповторні. І в кожного є якісь позитивні якості, спираючись на які батьки можуть формувати людину цікаву, комунікабельну, яка вміє вписатися в будь-який колектив - і родинний, і дитячий.

       Ви помітили, що одні хлопчики дівчатка ставляться до того, що їх оточує, з живим інтересом, прагнуть пізнати, зрозуміти, спробувати проявити себе, інші - з побоюванням, з непевністю. Чому так? Як виховати оптиміста? Що таке оптимізм?

Оптимізм - це бадьоре, радісне сприйняття життя, це впевненість у своїй захищеності, що ґрунтується на довірчих взаєминах з дорослими та ровесниками.

      Лагідність, любов та увага батьків створюють у дитини хороший, радісний настрій, а це, в свою чергу, формує взаємне добре ставлення до інших людей, упевненість у своїх силах. 

Консультація для батьків

«Користь казки для дитини»

 

Казки у вихованні дітей відіграють велике значення. Накопичуючи у собі мудрість колишніх поколінь, вони мають справді чарівну силу: навчальну, розвивальну, творчу. Варто відзначити, що казки впливають на формування мислення дитини, на її поведінку протягом усього дитинства з перших днів життя.

          Існує кілька ключових моментів, що характеризують сприятливий вплив казок на дитину:

               

           Казка - це інструмент ненав'язливого навчання

Не таємниця, що діти найкраще сприймають інформацію, подану в ігровій формі. Серйозне моралізаторство дорослих швидко стомлює малюків. У той же час за допомогою казкових героїв можна пояснити дітям всі ті ж самі істини, але зробити це у легкій, доступній для дитячого розуміння формі. Казки заслужено вважають найпотужнішим інструментом  навчання дітей. А все тому, що вони дають так звані непрямі настанови. Діти мислять образами, їм набагато простіше уявити собі ситуацію з боку, де головними героями є казкові персонажі. Саме на прикладі героїв казок найкраще засвоюється важлива життєва інформація (наприклад, складно пояснити дитині, чому вона повинна ділитися іграшками з іншими, а от сказати, що він скнара з якої-небудь казки - відразу матиме результат, адже бути антигероєм дитині не захочеться).

Казки загартовують характер

У казках дуже яскраво прослідковуються різні протиставлення: хоробрість і боягузтво, багатство і бідність, працьовитість і лінь, кмітливість і дурість ... Поступово, без тиску з боку дорослих, діти вчаться відрізняти добро і зло, співпереживати позитивним героям, подумки проходити разом з ними через різні труднощі і випробування. «Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують, - писав Г.К.Честерон. - Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти». Між іншим, той факт, що наприкінці казкових історій добро тріумфує над злом, є найважливішим чинником у вихованні дітей. Розуміючи цю просту  відому всім з дитинства істину, дитина буде відчувати себе впевненішою і сміливішою, а життєві негаразди сприймати як щось природне. Це лише загартує характер і силу духу малюка.

Казки допомагають вчасно побачити психологічні проблеми

Виховне значення казок проявляється також у тому, що вони здатні впливати на формування особистих рис. У дитячому віці психіка ще нестабільна, межа між добром і злом злегка розмита. Тому батькам необхідно прислухатися до своїх дітей і слідкувати, яким казкам вони віддають перевагу. Можливо, що улюблені й не улюблені дитиною персонажі вказують на емоційні проблеми малюка, які назрівають. У цьому випадку за допомогою тієї ж казки можна трохи скорегувати розвиток дитячої психіки, направити її в правильне русло. Дуже важливо спільно обговорювати прочитане, звертати увагу дитини на якісь ключові моменти, роз'яснювати незрозуміле.

Казка єднає

Крім того, що казка є ефективним засобом виховання дитини, здатним вирішувати безліч завдань, вона також об'єднує батьків та їхніх дітей, дає можливість просто приємно провести час і відпочити від метушні реального світу. У юному віці діти осмислено сприймають сюжет, встановлюють прості причинно-наслідкові зв'язки. Характеризуючи героя, найчастіше висловлюють правильні судження про їхні вчинки, опираючись при цьому на свої уявлення про норми поведінки та особистий досвід. Завдання батьків полягає в тому, щоб навчитися розуміти сенс казкових образів так, як це роблять діти. 

Прості вправи, які можна виконати вдома зі стільцем

1. Вправи «КІШКА»та «КОРОВА»

Вихідне положення. Сидячи на краю стільчика, стопи паралельно, руки на коліна;

1-2 прогнути спину назад (з’єднати лопатки), погляд направлений прямо, що не заламуючи при цьому шию назад, робимо вдих (кішка);

3-4 округлити спину, підборіддя притисніть до грудей, плечі направте вперед, робимо видих, (корова).

Повторіть 8-10 разів.

2. Вправа «ГОДИННИК» (нахили голови в бік)

 Вихідне положення. Сидячи на краю стільчика, руки заведені за спину, пальці перехрестите;

1-2 відвести руки в такому положенні на праве стегно, нахиляючи голову в праву сторону, затримайтеся на кілька секунд;

3-4 теж, саме в іншу сторону.

Повторіть 6-8 разів.

3.  Вправа «ЧАПЛЯ» (нахили вниз)

 Вихідне положення. Стопи поставте паралельно, праву ногу підніміть на ліву:

1-2 обережно нахилитись вниз, руками торкнутись до підлоги, шия розслаблена;

3-4 зробити вправу в іншу сторону.

Повторіть 6-8 разів.

                    

4. Вправа «СОБАЧКА» з опорою на стілець

 Вихідне положення. Стати від стільця на відстані одного кроку, опускаючи корпус вперед, покладіть долоні на сидінні стільця:

1-2 не згинаючи руки і ноги, піднімаючи голову, витягуючись спину вгору від стільця;

3-4 повернутись у вихідне положення.

Повторіть 4-6 разів. 

 
5. Вправа «ЛЕБІДЬ» (нахили в сторону)

 Вихідне положення. Правою рукою обхопити протилежний край стільця, ліву руку підняти над головою.

1-2  нахилити корпус вправо і потягніться за рукою по діагоналі вгору;

3-4 повторіть вправу в іншу сторону.

Повторіть 6-8 разів.

6. Вправа «ГОРОБЧИК» (розкриття грудної клітини)

 Сидячи на стільці, завести руки на спинку стільця і скласти їх в замок.

 Зафіксувати вихідне положення, затримайтеся на 8-10 секунд.

 

7. Вправа «ЛЯЛЬКА» (розминка плечей)

 Вихідне положення, ноги паралельно, руки зігнуті в ліктях підняті до рівня грудей, долоні розкриті:

1-4 Опустити руки вниз, а потім підняти вгору, долоні розкриті;

Повторіть 8-10 разів.

 

 Народна мудрість про родину і дитину

® Без гілок - не дерево, без дітей - не сім'я.

® Де діти, там і радість.

® З дітьми багато клопоту, та без них - і світ не милий.

® Діти - окраса дому.

® За науку цілуй батька й матір в руку.

® Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гарненько.

® Сім синів годую, всім щастя готую.

® Сім дочок - свій таночок.

® Багатодітні батьки рід людський тримають.

® Нащо ліпший клад, коли в сім'ї лад.

® У кого є ненька, у того голівка гладенька.

® Яке коріння, таке й насіння.

® Яблуко від яблуні недалеко котиться.

® Коли дитини не навчити у пелюшках, то не навчити у подушках.

® Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.

® Добрі діти доброго слова послухають, а лихі - й дрючка не бояться.

® Як не навчить батько - не навчить і дядько.

® Дитину виховують тоді, коли лежить впоперек ліжка, а коли уздовж, може бути пізно.

Консультація для батьків:

«Формування мовленнєвої культури дитини за допомогою театралізованої діяльності».

       В даний час все частіше піднімається питання про те, що необхідно використовувати всі наявні педагогічні ресурси для ефективного розвитку дитини. Сучасна педагогічна наука, спрямована на освіту як на відтворення духовного потенціалу людини, має різноманітними сферами освітнього впливу на дитину. Сфера мистецтва розглядається як простір, що сприяє формуванню соціально-естетичної активності особистості. На думку сучасних вчених, які досліджують проблеми дошкільної освіти, розкриттю внутрішніх якостей особистості та самореалізації її творчого потенціалу найбільшою мірою сприяє синтез мистецтв.

Цей погляд на виховання дитину зробив актуальною проблему освіти і виховання дошкільників засобами театрального мистецтва, як потужного синтетичного засобу розвитку їх творчих здібностей. (Л. С. Виготський, Б. М. Теплов, Д. В. Менджерицкая, Л. В. Артемова, Е. Л. Трусова, Р.І. Жуковська, Н. С. Карпинська та ін)

                                 Театр - це гра, чудо, магія, казка!

Дитинство кожного з нас проходить в світі рольових ігор, які допомагають дитині освоїти правила і закони дорослих людей. Кожна дитина грає по-своєму, але всі вони копіюють у своїх іграх дорослих, улюблених героїв, намагаються бути схожими на них: на красуню Забаву, пустотливого Буратіно, добру Дюймовочку. Ігри дітей можна розглядати як імпровізовані театральні постановки. Дитині надається можливість побувати в ролі актора, режисера, декоратора, бутафора, музиканта. Виготовлення бутафорії, декорацій, костюмів дає привід для образотворчого та технічної творчості дітей. Діти малюють, ліплять, шиють, і всі ці заняття набувають сенс і мета як частина загального, хвилюючого дітей задуму. Особливе значення в дитячих освітніх установах можна і потрібно приділяти театралізованої діяльності, всім видам дитячого театру, тому що вони допомагають:

·  сформувати правильну модель поведінки в сучасному світі;

·  підвищити загальну культуру дитини, долучати до духовних цінностей;

· познайомити його з дитячою літературою, музикою, образотворчим мистецтвом, правилами етикету, обрядами, традиціями, прищепити стійкий інтерес;

·  удосконалювати навик втілювати в грі певні переживання, спонукати до створення нових образів, спонукати до мислення.

Крім того, театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань дитини, тобто розвиває емоційну сферу дитини, примушуючи співчувати персонажам, співпереживати розігруються події. Самий короткий шлях емоційного розкріпачення дитини, зняття стислості, навчання чувствованию і художньому уяві - це шлях через гру, фантазування, творчість.

«Театралізована діяльність є невичерпним джерелом розвитку почуттів, переживань і емоційних відкриттів дитини, залучає її до духовного багатства. Постановка казки змушує хвилюватися, співпереживати герою і подій, і в процесі цього співпереживання створюються певні відносини і моральні оцінки, просто повідомляються і засвоювані» (В. А. Сухомлинський).

З театралізованою діяльністю тісно пов'язане і вдосконалення мови, так як в процесі роботи над виразністю реплік персонажів, власних висловлювань непомітно активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура його мови, її інтонаційний лад.

Нова роль, особливо діалог персонажів, ставить дитину перед необхідністю ясно, чітко, зрозуміло висловлюватися. У нього поліпшується діалогічна мова, її граматичний лад, він починає активно користуватися словником, який, у свою чергу, теж поповнюється. Беручи участь в театралізованій діяльності, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті через образи, фарби, звуки, а правильно поставлені питання змушують їх думати, аналізувати, робити висновки і узагальнення, сприяють розвитку розумових здібностей. Любов до театру стає яскравим спогадом дитинства, відчуттям свята, проведеного разом з однолітками, батьками та педагогами в незвичайному чарівному світі. Театралізована діяльність створює умови для розвитку творчих здібностей. Цей вид діяльності вимагає від дітей уваги, кмітливості, швидкості реакції, організованості, вміння діяти, підкоряючись певним образом, перевтілюючись в нього, живе його життям. Тому, поряд із словесним творчістю драматизація чи театральна постановка, представляє самий частий і поширений вид дитячої творчості. В.Г. Петрова зазначає, що, театралізована діяльність це форма зживання вражень життя, лежить глибоко в природі дітей і знаходить своє вираження стихійно, незалежно від бажання дорослих. Найбільша цінність дитячої театралізованої діяльності полягає в тому, що драматизація безпосередньо пов'язана з грою (Л. С. Виготський Н. Я. Михайленко), тому найбільш синкретична, тобто містить у собі елементи різних видів творчості. Діти самі вигадують, імпровізують ролі, інсценують який-небудь готовий літературний матеріал.

У театралізованій діяльності дії не даються в готовому вигляді. Літературний твір лише підказує ці дії, але їх ще треба відтворити з допомогою рухів, жестів, міміки. Дитина сам вибирає виразні засоби, переймає їх від старших. Велике і різноманітне вплив театралізованої діяльності на особистість дитини дозволяє використовувати їх в якості сильного, але ненав'язливого педагогічного засобу, так як сама дитина відчуває при цьому задоволення, радість. Виховні можливості театралізованої діяльності посилюються тим, що їх тематика практично не обмежена. Вона може задовольняти різнобічні інтереси дітей.

Саме театралізована діяльність є унікальним засобом розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Рішення задач, спрямованих на розвиток художньо-творчих здібностей, вимагає визначення іншої технології, використання театральних методик та їх комбінацій в цілісному педагогічному процесі.

  

  Консультація для батьків 

«Казка в житті дитини»

    Казка як елемент культури, передусім її естетичної складової, та як феномен вітчизняної народної етнопедагогіки має неоціненне значення в сучасній педагогічній практиці і є багатогранним матеріалом у становленні естетичної культури, формуванні здібностей і загальному розвитку особистості. Казка — могутній засіб виховання, що відображає ментальність українського народу, «відтворює історичне тло, на якому формувалася і деформувалася національна самосвідомість мас», вводить «в ситуації емоційного співпереживання, виховує естетичний ідеал» (Б. Ступарик).

Будь-яка казка орієнтована на соціально-педагогічний ефект: вона навчає, виховує, попереджає, спонукає до діяльності і навіть лікує. Виховання засобами  казки особливо впливає на становлення духовного світу особистості у дошкільному дитинстві. Казка створює умови для формування внутрішньої потреби малят у неперервному вдосконаленні й реалізації своїх можливостей. Навчити дітей глибо­ко, естетично повноцінно сприймати казку, осмислювати, міркувати над її психологією, філософією, співвідносити почутий (чи самостійно виконаний) текст казки з власними уявленнями і цінностями — головне завдання виховання казкою.

Вічним і невичерпним джерелом народної мудрості називав казки      В. Сухомлинський. Він зазначав, що у створених  казках, особливо яскраво «виявляються характер народу, обличчя народу, його думи і сподівання, моральні ідеали».

Казка є ефективним засобом розвитку пізнавального інтересу до роботи. Вона для дитини дошкільного віку є чимось реальним, тим, що допомагає їй в доступному обсязі пізнавати дорослий світ почуттів та переживань. Герої казок працюють, тим самим приваблюючи дитячу увагу до основного змісту життя людини — праці. Це продукт дорослої творчості для дітей.

Слід звернути увагу на те, що казка задовольняє головні потреби дітей дошкільного віку.

По-перше, казкові герої є самостійними, самодостатніми, а це те, про що мріють малята. Отже, задовольняється одна з головних потреб дітей — бути самостійними.

По-друге, казкові персонажі переборюють будь-які труднощі, найнеймовірніші перешкоди, перемагають найлютіших ворогів (Змія Горинича, Бабу Ягу, Кощія, Зміючку тощо). Отже, задовольняється ще одна загальна потреба дошкільнят, яка в їх уяві надає людині все­могутність, — компетентність.

По-третє, діти постійно прагнуть до активності. А головні герої ка­зок (Котигорошко, Кирило-Кожум'яка, козак Мамалиґа, солдат, Телесик, пан Коцький тощо) перебувають у постійній дії. Будучи під впливом розвитку сюжету казки, діючи у своїх фантазіях разом з казковими пер­сонажами, діти задовольняють свою потребу в активній діяльності.

Результатом виховання дошкільнят засобами казок стає те, що у малят формуються особистісні якості. Це передусім автономність, яка дозволяє дітям, не соромлячись, висловлювати свою думку. Також формуються активність, яка спонукає дітей у колективі до володіння ініціативою та соціальна компетентність, які складаються з компо­нентів: мотиваційного — потреба у прояві стосовно до інших дітей уваги, співчуття, доброзичливості; когнітивного — пізнання іншої людини, намагання зрозуміти потреби та особливості її характеру; поведінкового — пов'язаного з вибором адекватної ситуації, способів спілкування, поведінки.

Казка - це інструмент ненав'язливого навчання!

Не таємниця, що діти найкраще сприймають інформацію, подану в ігровій формі. Серйозне моралізаторство дорослих швидко стомлює малюків. У той же час за допомогою казкових героїв можна пояснити дітям всі ті ж самі істини, але зробити це у легкій, доступній для дитячого розуміння формі. Казки заслужено вважають найпотужнішим інструментом  навчання дітей. А все тому, що вони дають так звані непрямі настанови. Діти мислять образами, їм набагато простіше уявити собі ситуацію з боку, де головними героями є казкові персонажі. Саме на прикладі героїв казок найкраще засвоюється важлива життєва інформація (наприклад, складно пояснити дитині, чому вона повинна ділитися іграшками з іншими, а от сказати, що він скнара з якої-небудь казки - відразу матиме результат, адже бути антигероєм дитині не захочеться).

Казки загартовують характер

У казках дуже яскраво прослідковуються різні протиставлення: хоробрість і боягузтво, багатство і бідність, працьовитість і лінь, кмітливість і дурість ... Поступово, без тиску з боку дорослих, діти вчаться відрізняти добро і зло, співпереживати позитивним героям, подумки проходити разом з ними через різні труднощі і випробування. «Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують, - писав Г.К.Честерон. - Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти». Між іншим, той факт, що наприкінці казкових історій добро тріумфує над злом, є найважливішим чинником у вихованні дітей. Розуміючи цю просту  відому всім з дитинства істину, дитина буде відчувати себе впевненішою і сміливішою, а життєві негаразди сприймати як щось природне. Це лише загартує характер і силу духу малюка.

 Казки допомагають вчасно побачити психологічні проблеми

 Виховне значення казок проявляється також у тому, що вони здатні впливати на формування особистих рис. У дитячому віці психіка ще нестабільна, межа між добром і злом злегка розмита. Тому батькам необхідно прислухатися до своїх дітей і слідкувати, яким казкам вони віддають перевагу. Можливо, що улюблені й не улюблені дитиною персонажі вказують на емоційні проблеми малюка, які назрівають. У цьому випадку за допомогою тієї ж казки можна трохи скорегувати розвиток дитячої психіки, направити її в правильне русло. Дуже важливо спільно обговорювати прочитане, звертати увагу дитини на якісь ключові моменти, роз'яснювати незрозуміле.

Крім того, що казка є ефективним засобом виховання дитини, здатним вирішувати безліч завдань, вона також об'єднує батьків та їхніх дітей, дає можливість просто приємно провести час і відпочити від метушні реального світу. У юному віці діти осмислено сприймають сюжет, встановлюють прості причинно-наслідкові зв'язки. Характеризуючи героя, найчастіше висловлюють правильні судження про їхні вчинки, опираючись при цьому на свої уявлення про норми поведінки та особистий досвід. Завдання батьків полягає в тому, щоб навчитися розуміти сенс казкових образів так, як це роблять діти.

Консультація для батьків «Про що розповідає дитячий малюнок»

       Психологи твердять, що малюнок дитини – один з найточніших джерел інформації про неї. Адже малюнок для дитини є її мовою, якою вона може виразити найпотаємніше - те, що не може (або не хоче!) висловити словами.

         Слід мати на увазі, що малюнки дитини починають ”розповідати” про неї з 4, а ще краще з 5 років.

     Отже, попросіть дитину 5років намалювати свою сім’ю. Тільки не кажіть кого саме – дитина має це вирішити сама. Нехай малює кольоровими ОЛІВЦЯМИ, а не фломастерами. Якщо у вас вийде непомітно підглянути, в якій послідовності дитина малюватиме персонажів, - розкриєте важливий дитячий секрет. Але пильнуйте, щоб малі хитруни не помітили вашої цікавості! Бо тоді матимете спотворену інформацію.

Отже, на що слід звернути увагу, аналізуючи дитячий малюнок?

1) персонажі і деталі

     Першим і найбільшим малюють зображення найголовнішого в розумінні дитини члена родини (це може бути і вона сама!). Черговість малювання зображень показує пріоритетність членів сім’ї в уяві дитини.

Зазвичай лише після людей діти малюють інші деталі – хмарки, квіти, метелики тощо. Якщо ж дитина вимальовує „пейзаж”, а вже потім людей – це тривожний сигнал. Слід замислитися, чому дитина така байдужа до своїх близьких.

Численні прикраси (ґудзики, бантики, намисто тощо) діти промальовують на фігурах тих, кого найбільше люблять. На деяких малюнках мами вбрані, наче королеви. Якщо ж такі прикраси є на „автопортреті” – це свідчить про бажання вирізнитися, привернути увагу, потяг до зовнішніх ефектів.

Зброя, загрозлива поза, чітко промальовані зуби і нігті свідчать або про агресивність, або про захисну форму поведінки. Слід з’ясувати, від кого дитина хоче захиститись.

Зображення статевих органів на малюнках старших дошкільників також свідчить про демонстративне бажання привернути увагу, навіть ціною провокування агресії (на малюнках дітей до 4 років – це просто зображення природного життя).

      Відсутність якогось члена сім’ї – ознака психологічного дискомфорту чи конфлікту. Наприклад, на малюнку нема батька, який приділяє дитині мало уваги чи буває надто суворий. На запитання „Де ж тато?” дитина відповідає: „На роботі”. Або на малюнку нема молодшого братика чи сестрички. Це означає, що дитина не може змиритися з тим, що їй стали приділяти менше уваги.

    УВАГА! Не треба абсолютизувати відсутність когось із родини. Діти живуть сьогоднішнім днем, тож після сварки чи образи можуть „пропустити” кривдника. Якщо ж дитина „забула” намалювати себе – це серйозна проблема. І якщо навіть після нагадування „Ти забув намалювати себе” дитина каже „Потім намалюю” чи „Я вже не поміщаюсь”, значить, він почувається самотнім, зайвим.

       Буває, що дитина зображує неіснуючого члена родини (наприклад, братика чи сестричку). Отже, такі діти недоотримують уваги, вони потребують спілкування і ігор з батьками, а ще краще – з ровесниками.

2) розмір фігур на малюнку, товщина ліній, натиск олівця

      Невпевнені, непристосовані до життя у колективі, нервові діти малюють маленькі фігури, що займають невелику частину аркуша, лінії тонкі, натиск слабкий. Можливо, хтось із батьків надто суворий з дитиною або постійно незадоволений нею, і тому дитина почувається незахищеною у великому ворожому світі.. Самотні діти малюють і себе малесенькими.

     Треба знати, що невпевнені діти можуть шукати „компенсацію” зовні – у солодощах, загалом переїданні, володінні предметами (їм постійно потрібні нові й нові іграшки, якими вони майже не бавляться) і навіть у крадіжках.

      Упевнені комунікабельні діти малюють з розмахом – великі фігури, добре натискаючи на олівець. Якщо дитина вважає себе „пупом землі” – то їй навіть може не вистачити аркуша для зображення себе, найкращого в світі. Діти з адекватною самооцінкою малюють себе однакового чи трохи нижчого зросту від батьків. Розмір зображень також говорить про місце, яке посідає ця людина у житті сім’ї. Якщо молодшого брата чи сестру дитина малює більшим за себе, це означає, що молодший забирає всю увагу батьків.

      На малюнках дітей, у яких швидко і безпричинно міняється настрій, так само міняється натиск олівця – то слабкий, то сильний.

Ознакою підвищеної тривожності малюка є часті виправлення, особливо такі, що лише погіршують якість зображення..

3) відстань між фігурами

     Діти зазвичай малюють себе поряд з тим, кого найбільше люблять. (От вам і правдива відповідь на дурне доросле запитання „Кого ти найбільше любиш – маму чи тата?”). Якщо діти малюють себе в центрі між татом і мамою – значить, вони почуваються важливими для них і любимими.

       Найдалі від усіх і від себе діти розміщують „нелюбимого” родича. Зображення когось у профіль чи спиною свідчить про напружені стосунки з  цим родичем.

      Якщо дитина намалювала себе окремо від інших, на певній відстані, це свідчить про відчуття ізольованості, самотності, непотрібності.

       Якщо фігури родичів розміщені далеко один від одного, відділені один від одного іншими предметами (квітами, тваринами тощо), це означає їх емоційну роз'єднаність, конфліктність у сім’ї, яку глибоко переживає дитина.

        Надто щільне зображення фігур свідчить або про гарні тісні стосунки у сім’ї або про мрії дитини про такі стосунки.

4) зображення рук і ніг

      Відсутність рук на „автопортреті” дітей після 6 років може свідчити про їх слабкість, пасивність, а у дітей після 10 років – про затримку інтелектуального розвитку. Такі діти можуть бути надто поступливими, не давати здачі, коли їх ображають інші діти, або почуватися безправними у своїй родині.

       Підняті догори або великі довгі руки з великими пальцями на „автопортреті” можуть свідчити про агресивність дитини, а на зображенні батьків – про очікувану від них агресію – тобто образи, грубість.

       Невпевнені діти часто малюють нестійкі фігури, з маленькими тоненькими ніжками. Так підсвідомо вони виражають відсутність підтримки, захищеності, міцного стержня в собі. Брак відчуття захищеності, тривожність може затримати розвиток емоційної зрілості, перешкоджати досягненню психічного здоров’я.

5) голова, рот, вуха, очі

     Якщо обличчя промальоване ретельніше від інших частин тіла, то цей персонаж є значущим у житті дитини. Якщо дитина „пропускає” частини обличчя або ж малює лише овал – цей родич є джерелом негативних емоцій. Якщо таким чином зображене власне обличчя – дитина почувається самотньою в сім’ї.

     Завеликий рот свідчить про грубість, образи, яких дитина зазнає від члена родини. Замалий – про те, що з нею мало спілкуються. Якщо на обличчі лише рот – дитина потерпає від постійних нотацій і зауважень цього родича.Промальовування вух свідчить про те, що дитину слухають і чують (вуха на „автопортреті” - дитина слухає вас і чує). Відсутність вух – „не слухаю”, „не чую”. Те саме можна сказати і про очі. Але якщо намальовані лише очі (і/або вуха), ще й великі, із замальованими зіницями, - дитина повідомляє вам, що цей родич здійснює над нею постійний нав’язливий контроль, вона його боїться.

6) кольори

     Діти відчувають колір і підбирають його до свого настрою. Зазвичай діти середнього рівня емоційного розвитку використовують 5-6 кольорів. Ширша гама свідчить про натуру чутливу, емоційну. Якщо дитина старша 4 років малює 1-2 олівцями, це радше свідчить про її негативний стан у даний момент (синій – тривога, червоний – агресія, чорний – депресія).     Використання лише простого олівця ,за наявності кольорових, може свідчити про відсутність „чуття кольору” або про те, що в житті дитини бракує яскравих позитивних емоційю Найважливіші для дитини персонажі вирізняються найбільшою кількістю барв. „Нелюбимих”, ворожих персонажів діти малюють чорним або темно-коричневим кольором. Якщо дитині затишно у родині, вона „одягає” себе у яскраві теплі кольори.

ВИСНОВКИ

Все вище сказане не є абсолютним законом. Не робіть поспішних висновків, якщо вам здається що щось не гаразд, не лякайтесь, поспостерігайте за дитиною якийсь час, адже малюнки – це дуже індивідуальна річ. Шановні батьки! Любіть своїх дітей, будьте уважні до них, малюйте з ними, бавтеся, розмовляйте! Ви ж хочете виростити щасливих людей, поряд з якими будуть щасливі всі?

             КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ:
"ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ ПОЧИНАЄТЬСЯ З РОДИНИ"

  У контексті сучасних подій, що відбуваються в Україні, багато свідомих українців бажають проявити своє почуття національної гідності і підтримати своїх співвітчизників. Треба розуміти, наскільки важливо передати свою українську ідентичність наступному поколінню і прив’язати дітям любов до Батьківщини.

Перш ніж приступати до виховання у дитини любові до Батьківщини, необхідно пояснити, що таке Батьківщина. Батьківщина викликає у людини багато почуттів – від любові до поваги. Любов до Батьківщини проявляється не тільки в прихильності людини до певного географічного місця. Ця любов складається також з особливих почуттів до мами, тата, інших дорогих людей, до свого дому, місця, де живеш, або звідки походиш, природи і країни. Любов до рідних місць входить в коло загальнолюдських цінностей. Любов до Батьківщини має найглибші історичні особливості.

Виховати у дитини любов до Батьківщини повинні батьки і дорослі, які наділені подібними повноваженнями. Це – вчителі, вихователі, наставники. Але у вихованні в дитини любові до Батьківщини головну роль відіграють батьки. Саме від їх ставлення до Батьківщини – як вони демонструють свої почуття до рідних місць – і буде залежати, які почуття можуть зародитися в дитини. Дитині треба привити інтерес до історії країни і почуття гордості за національні перемоги. Любов до Батьківщини, прихильність до місця народження, повага до своєї мови, традицій і культури – ці всі поняття включаються в один термін, “патріотизм”.

Виховуючи в дитині патріотичні почуття, потрібно підтримувати в неї постійний інтерес і цікавість до подій, які відбуваються в країні. Необхідно розмовляти з дітьми про події та явища, що відбуваються в суспільно-соціальному та суспільно-політичному житті країни. У майбутньому всі ці явища стануть для них цікавими та близькими. Не можна любити Батьківщину, але при цьому не відчувати з нею тісного зв’язку. Для цього дитина повинна знати, як любили, берегли і билися за Батьківщину їхні дідусі та бабусі. Глибоке почуття любові до Батьківщини завжди живе в людях, саме це почуття і “змушує” їх піклуватися про Батьківщину.

Так, в процесі формування патріотичних почуттів одним з головних чинників в залученні дітей до історичних цінностей є їхнє знайомство з родоводом. Потрібно ретельно пояснити, який внесок їхні предки зробили в історію своєї країни. Адже, напевно, чимало хто з них були гідними борцями за свою державу чи навіть історичними постатями. Знання історії роду вселяє в дитину гордість за свою сім’ю, і він чи вона також старатиметься шанувати і підтримувати традиції своєї родини.

Дуже важливо привити дитині любов до навколишнього середовища. Дитина, що не любить природу, не зможе полюбити Батьківщину. Відчуття захоплення багатствами і дарами природи, це чинник справжнього патріотизму. Тут термін “навчити” має лише умовний характер. Ніхто не повинен насильно садити дитину за парту і пояснювати йому красу квітки або дерева. “Навчання” проводиться щодня і в ненав’язливій формі: під час прогулянки, в поході до лісу або у подорожах по місцевих визначних пам’ятках.

Звісно, не дуже легко прищепити любов до мальовничої природи України, знаходячись за багато кілометрів від неї. У такому випадку, варто ознайомити дітей з природою України візуально і це ознайомлення має бути цікавим і інтерактивним. Адже найяскравіші і позитивні переживання людина отримує в дитячому віці і зберігає це в пам’яті.

Дорослі повинні навчити дитину бачити пам’ятки, помічати навколишню красу, а також відзначати неповторні особливості місць, звідки походять їхні батьки, дідусі та бабусі, а можливо й вони самі. Ця робота, навіть поза межами України, здійснюється кожного дня вихователями і вчителями, а батьки закріплюють все це, висловлюючи своє ставлення до побаченого, почутого і вивченого дітьми. Таким чином у дитини будуть формуватися громадянські і патріотичні почуття.

Отже, любов до Батьківщини у дитини формується в перші роки її життя. На зародження цього почуття впливає патріотична атмосфера, яка спостерігається в сім’ї, в школі чи в дитячому садку. Особливу увагу дитини приваблює життя і робота людей на благо Батьківщини, події, які відбуваються в країні, національні свята, спортивні змагання та ін. Крім того, високий емоційний підйом викликає контакт дитини з природою.

Дорослі повинні пам’ятати, що коли вони щиро люблять свій рідний край і демонструють цю любов своїм дітям, їхні діти теж будуть сильно любити Батьківщину, а патріотизм не буде для них порожнім поняттям. Необхідно постійно показувати дітям привабливі сторони любові до рідних місць і навколишнього середовища. Ось тоді можна повністю бути упевненим в тому, що діти стануть саме гідними громадянами своєї Батьківщини. Пам’ятаймо, що патріотизм, це вираження єдиних почуттів громадян країни у формі національної гордості, а також у вигляді шанобливого ставлення до інших народів.

                   

                            Консультація для батьків:                                         

                           «Навчіть дитину любити і берегти природу»

     Людина давно помітила, що саме природа є найбільш умілим майстром. Існують багато відкриттів і винаходів, які є нічим іншим, як відтворенням майстерності природи, хоча й не завжди усвідомленим самою людиною.

Природа завжди була для людей учителем мудрості, простоти, доброти. Багато відомих осіб вважали, що саме спілкування з природою робить їх добрішими та кращими.

Природа, живе довкілля — це і найкращий учитель, і незамінний помічник у вихованні маленької особистості, якій з перших років життя повинні бути знайомі елементарні вимоги екологічної культури. Дитина має ставитися до довкілля з належною турботою та пошаною.

Ведучи малюка у світ, спробуйте й намагайтеся показати в добре знайомих дитині об’єктах та явищах маленьке диво-казку. Звертайте увагу дитини на те, що краплини ранкової роси можуть сяяти прекрасніше, ніж коштовне каміння. Травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, безодня нічного зоряного неба, ласкаве чи сердите море, громаддя гір, політ бджоли, нічні співи солов’я або вигин лебединої шиї — усе це несе в собі невичерпний заряд краси.

Разом з тим, малюки мають засвоїти, що людина може бути як охоронцем природи, так і її руйнівником, який призводить живе довкілля до загибелі. Саме тому над природою нависла загроза екологічної небезпеки, і виною цьому ми — люди. Чи збережеться для наших дітей, онуків та правнуків цей дивовижний світ? Про це варто подумати кожному: і сивому мудрому дідусеві, за плечима в якого довгий та непростий життєвий шлях, і маленькій дитині, яка тільки починає осягати, пізнавати красу навколишнього світу. Пояснюйте дитині, що природа завжди вдячна людям за їх добрі вчинки: за посаджені гаї, впорядковані квітники, очищені водоймища. І разом з тим, живі істоти відчувають біль: зірвана травинка, зламаний кущ, скалічене деревце.

Родина, сім’я — це осередок, де дитина почувається захищеною, де живуть найближчі та найдорожчі люди. У родині закладаються основи особистості малюка — його світогляд, моральні якості, розуміння загальнолюдських цінностей. На сучасному етапі актуальною складовою родинного виховання є виховання екологічне.

Сьогодні екологічне виховання дітей має посісти чільне місце в усій виховній системі, як у дитячому закладі, так і, насамперед, в родинах дітей. Формування екологічно — доцільної поведінки малят — один із найважливіших напрямків педагогічної роботи, могутній фактор особистісного зростання дитини.

У зв’язку із цим вкрай важливо не тільки знайомити малят з природним довкіллям, але й спонукати вихованців до спостережливості, розвивати в дитячих душах здатність помічати прекрасне в звичайному — у пробудженні лісу на світанку, сонячних переливах маленької краплинки роси, співі вранішньої пташини, непомітній квіточці і крихітній комашці.

Адже якщо уважно придивлятися до навколишнього світу і прислухатися до нього, кожний день, кожна хвилина неодмінно принесе вам яскраві, незабутні враження. Важко передати словами, що почуває кожен з нас, коли заходить в повний звуків і барв весняний чи осінній ліс або милується недосяжною морською даллю. Звичайнісінькі явища природи — бурхливі водоспади й далекі зоряниці в степу, величні ріки й снігові шпилі гір — усе це справляє величезне враження, викликає глибокі почуття. Красу довкілля ми починаємо відчувати ще в ранньому дитинстві. Вона приходить до нас з материнською піснею, барвистою картинкою в книжці, цікавою та повчальною казкою. Важливо, щоб ця краса не пройшла повз вашого малюка, а торкнула його душу, серце, розум.

Допоможіть дитині розкрити таємниці природи, примножити її багатства, навчіть оберігати її скарби. Інакше ми ризикуємо виростити покоління «байдужостей», в якого немає повноцінного майбутнього. Адже коли нищиться природа, також калічаться, стають черствими та безжальними дитячі душі. Як тут не пригадати крилату фразу класика: «Від бездушності до жорстокості — лише один крок».

Попередити черствіння дитячих сердець, навчити їх бачити красу природи і дбати про її збереження — ось на що варто та необхідно звернути увагу у вихованні вашого сина чи доньки. Пам’ятайте: від їх вчинків, знань, рівня екологічної культури залежатиме все майбутнє нашої планети.

                      
                                    Пам’ятка для батьків

         «Для чого розповідати дітям казки»

Казка… Її можливості великі. Мова перших казок, що чує дитина дошкільного віку, ритмічна, слова часто заримовані, а героям надаються незвичайні визначення.

Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. Кожній людині для того, щоб розвиватися, необхідно перш за все знати:

• своє походження (Хто я, звідки взявся і яким є мій родовід?);

• про оточуючих (Хто вони – свої та чужі, як їх можна розрізняти? Чого можна навчитись у іншої людини? Як це знадобиться мені в майбутньому?);

• про свій шлях (Як знайти свій шлях? Як ставити свою мету і досягати її?);

• про своїх помічників (Як їх розгледіти і не втратити?);

• про віру і місію (Навіщо я прийшов у цей світ? Якою є моя віра у власні сили? Як зробити світ світлішим, добрішим?).

Казка сприяє розвитку у дошкільників:

• активності;

• самостійності;

• емоційності;

• творчості;

• зв’язного мовлення.

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка.

Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Казки допомагають дітям і дорослим подолати страхи, невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього можна досягти, якщо є бажання.          

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ 

КАЗКОТЕРАПІЯ 

     Казкотерапія для дітей - це ефективний спосіб інтегрувати особистість, розвинути творчі та розумові здібності дитини. Використовуючи даний метод, можна розширити свідомість і підсвідомість, а також створити гармонійні відносини з зовнішнім світом і оточенням. 

     Різні методи казкотерапії служать в якості інструменту для вивчення глибинних причин поведінки і особистісних реакцій. Широко практикується в психотерапії і застосовується для дітей з самого раннього віку. Казкотерапія відкриває широкі можливості для формування гармонійної особистості, виявлення та виправлення внутрішніх деформацій. Використовуючи методи казкотерапії можна зрозуміти, що саме хвилює малюка, що стало причиною тих чи інших реакцій і як відновити тонку душевну організацію.

     Казкотерапія для дітей полягає в створенні "казкової" проблеми і подієвості, що закликає дитину шукати шляхи її вирішення. Дитина з'ясовує причини виникнення проблеми та усвідомлює її наслідки. Даний спосіб не пропонує малюкові готових відповідей, а пропонує самому вирішити ситуацію, виходячи зі свого світовідчуття. Звичайно, фабула історії повинна бути цікавою і актуальною для малюка, а також відповідати її віку.

     Казкотерапія передбачає вдумливу роботу, захоплюючу для дітей. Після розповіді пропонується обговорити і проаналізувати казку. Пропрацювавши суть казки, потрібно прив'язати події оповідання з ідентичними ситуаціями в реальному житті. Для подачі матеріалу підходять і творчі методи: створення ляльок, малювання, гра з піском, драматичні сценки та ін.

    Можливості казкотерапії безмежні. Можна не тільки провести паралелі з розповіддю і реальним життям, а й розробити всілякі подієві варіації, різні поведінкові фактори, що призводять до різноманітних наслідків. Це допоможе побачити обставини з різних ракурсів і виявити позитивну суть історії.

      

Казкотерапія допомагає вирішити такі проблеми:

• позбутися від дитячого страху;
• направити енергію гіперактивних дітей в потрібний напрямок;
• знизити агресію;
• усунути проблеми фізичного розвитку (погано їсть, неприємності з сечовим міхуром і ін.);
• повернути душевну рівновагу, порушену проблемами в сім'ї (розлучення, новий член родини і т.д.);
• втішити і підтримати при втраті близької людини або домашнього вихованця.

Казкотерапія для дітей збільшує цінність метафори, яка несе в собі важливі відомості, виражені символічно:

• про найважливіші явища в житті, цінності, моралі, цілеспрямованості і багатство внутрішнього світу;
• про облаштування навколишнього світу і можливі життєві перешкоди і способи їх подолання;
• про дружбу, кохання, стосунки з батьками і однолітками;
• про важливість прощення.

Методи казкотерапії для дітей: Що таке авторська казка?

     Одним з ефективних методів казкової терапії виступає авторська Казка, яка розкриває проблему, що має в даний період часу місце в житті малюка. Зрозуміло, необхідно уникати в оповіданні прямих натяків. Дитина не повинна зрозуміти, що мова піде про його особисту проблему, але може відчути подібність ситуації.
     Для цього можна вибрати героя, стать і вік якого буде відповідати параметрам маленького слухача. Бажано і характер підібрати схожий.
Спосіб життя головного персонажа і події авторської казки допомагають малюку помітити подібність зі своїм реальним життям. Герой повинен потрапити в ситуацію, відповідну проблему дитини і пережити ті ж емоції.
     Найважливіший момент - пошуки вирішення виниклої проблеми. Даний метод казкотерапії для дітей передбачає пошук альтернативних і всіляких виходів з ситуації, які допоможуть малюкові дозволити власні труднощі.
     Головний герой авторської казки повинен усвідомити свої помилки і відчути бажання змінитися на краще, роблячи певні кроки, підказані казкою.

                  Казкотерапія для дітей: Значення чарівної казки

   Казкотерапія для дітей має багатий інструментарій. Том і Джері - це складна композиція, що занурює дитину в казкову атмосферу, розвиваюча свідомість і розширює кругозір. Чарівна розповідь обов'язково включає повноцінну експозицію, цікаву зав'язку історії, захоплюючий розвиток розповіді, хвилюючу кульмінацію і логічну розв'язку. 

    Зміст оповідання має відштовхуватися від проблеми, яка виникла з причини втрати або будь-якої недостачі. Герой вирішує проблему за допомогою чарівних засобів або за допомогою персонажа, що володіє чарівними здібностями (золота рибка, Коник-Горбоконик, чарівник і ін.). Обов'язкова присутність і взаємодія кількох поколінь. При цьому старше покоління розділяється з молодшим в результаті смерті або трагічних обставин. Зав'язка починається саме з втрати героєм / героїнею або виникнення заборони на щось. З цього моменту герой починає протидіяти, йдучи з дому в пошуках вирішення проблеми.

  Події розвиваються в міру пошуків втраченого. Герой стикається з різними випробуваннями і труднощами. Кульмінаційний момент - бій з силою, яка протистоїть герою. Це може бути боротьба з негативним персонажем або проходження випробувань, розгадування загадок. Кульмінація завжди закінчується перемогою головного героя.

    Історія закінчується поверненням втраченого або придбанням нового. Як правило, основний персонаж піднімається по соціальних сходах (запановує, стає багатшим).

Народна казка, як ефективний метод казкотерапії

   Народна казка - це унікальне колективна творчість, яке пов'язує безліч поколінь, прокладаючи стежку між минулим і сьогоденням. Казка, створена народом і заснована на легендах - це відмінний метод казкотерапії для дітей, що піднімає загальнолюдські проблеми. Якщо порівняти з авторської казкою, то народна казка не має конкретного автора. У ній йдеться про труднощі і речі, які є актуальними для всіх вікових груп, часів і поколінь. Авторська казка є вузько, що має значення для конкретного персонажа.

    Головна мета народної оповіді - навчити мудрості, подати у творчій і близькою дітям формі поняття про мораль, совість, добро і зло. У літературному оповіданні відбивається позиція автора і його особисте ставлення до будь-якої проблеми. Народна казка оперує всілякими чарівними прийомами: символи, магічні числа, заборони тощо. У літературному творі можна і не використовувати подібні методи.

  Народна казка має особливу мову, яка може здаватися дещо застарілою, але відображає народну розмовну мову різних часів. Використання застарілих слів і діалектичних особливостей в авторській історії не є обов'язковим. Крім того, відмінною рисою народної оповіді є приказка, зачин і кінець. Літературна історія допускає відсутність одного з елементів.

     Народна оповідь - це відмінний приклад усної творчості. Отже, одна і та же розповідь може змінюватися, відрізнятися деталями та ін. Тоді як літературний твір незмінний. 

❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

Анкета для батьків

«Формуємо навички безпечної поведінки у дітей»

 

Шановні батьки!

Просимо відповісти на запитання анкети та перевірити себе.

1. Які правила безпечної поведінки Ви вважаєте найважливішими для дітей дошкільного віку?

  §  Правила дорожнього руху

  §  Правила спілкування з незнайомими людьми

  §  Правила безпеки в побуті

  §  Правила безпеки на природі (водойма, ліс)

  §  Інше (вкажіть)__________________________________________

2. Яку інформацію про себе та батьків обов’язково має знати дитина?

  §  Прізвище, ім’я, домашня адреса, телефон

  §  Місце роботи батьків та все вищезгадане

  §  Не обов’язково має знати таку інформацію

  §  Інше (вкажіть)_________________________________________________

3. Чи має дитина дошкільного віку знати номер телефонів служб порятунку: 101,102,103,104?____________________________________________________

4. За допомогою яких засобів Ви ознайомлюєте дітей із правилами особистої безпеки:

  §  Гра

  §  Бесіда

  §  Казка

  §  Малювання

  §  Лялькова вистава

  §  Телевізійні передачі

  §  Інше (вкажіть)________________________________________________

5. Чи відпускаєте Ви свою дитину гуляти саму?

  §  Так, часто

  §  Ні

  §  Іноді

6. Чи розповідає Вам дитина про те, що трапилося з нею на вулиці?

  §  Так

  §  Ні

  §  Лише коли запитуємо

7. Чи зможе Ваша дитина за певних обставин звернутися по допомогу?

  §  Так (вкажіть до кого)________________________________________

  §  Не зможе

  §  Не знаю

8. Які із запропонованих застережень Ви використовуєте у спілкуванні з дитиною?

  §  Не розмовляй з незнайомцями

  §  Не бери цукерок у незнайомих людей  

  §  Не ходи на річку

  §  Не відходь далеко від будинку

  §  Нічого не чіпай на вулиці    

  §  Не виходь на дорогу

  §  Не забруднися

  §  Інше (вкажіть)_____________________________________

9. Із яких джерел Ви черпаєте інформацію для бесід з дитиною про правила безпечної поведінки?

  §  Телевізійні передачі

  §  Газети, журнали

  §  Спеціальна література

  §  Вихователі

  §  Родичі та близькі

  §  Інше (вкажіть)________________________________________________

10. Чи потрібна Вам допомога в добиранні матеріалів та способів ознайомлення дитини з правилами безпечної поведінки з незнайомими людьми?

  §  Потрібна

  §  Не потрібна

11. У якому вигляді Ви хотіли б отримувати інформацію для бесід з дитиною про безпечну поведінку на вулиці?

  §  Консультації спеціаліста (вкажіть якого)______________________

  §  Консультація вихователя групи

  §  Спеціальна література

  §  Телевізійні передачі  

  §  Спеціальна рубрика в газетах та журналах 

  §  Пам’ятки, інформаційні стенди

  §  Інше(вкажіть)______________________________________________

12. Чи вважаєте  Ви, що Ваша дитина засвоїла основні правила безпечної поведінки?

  §  Перехід через дорогу

  §  Поводження з вогнем

  §  Поведінка в лісі, біля водойм 

  §  Прогулянка на вулиці

  §  Спілкування з незнайомими людьми

Дякуємо за співпрацю!

Консультація для батьків:

«Дистанційне навчання в дитячому садку в умовах воєнного стану»

(підготувала Потапова Т.С.)

Сьогодення внесло корективи в освітянське життя та незмінним лишилося те, що усі ми маємо працювати заради наших дітей. Робота кожного наразі надзвичайно важлива.

У стані війни діти дошкільного віку належать до найвразливішої категорії населення. Перебуваючи в небезпеці, в тривалому стресовому стані, дитина позбавлена нормальних умов для розвитку та освіти.

Через відчуття тривоги, напруги, страху, невизначеності ускладнюється процес повноцінної соціалізації дитини. Діти, які вимушені бути переміщеними із зони активних бойових дій, стикаються з проблемою соціальної адаптації, перебуваючи в нових соціальних умовах.

ЗДО мають стати осередками, які дають змогу дітям отримувати не лише знання та практичні вміння для життя, а й психологопедагогічну підтримку, не втрачати відчуття приналежності до спільноти.

У зв’язку з тим, що в частині регіонів України зберігається загроза для життя та здоров’я мирних мешканців, а в більшості регіонів по кілька разів на день оголошується повітряна тривога, більшість ЗДО тимчасово призупинили освітній процес. Наразі, частково відновлюють роботу заклади, які знаходяться на більш безпечній території. Освітній процес у них здійснюють очно, з використанням дистанційних форм роботи та у змішаному форматі.

Першочерговими завданнями ЗДО у воєнний час є:

- налагодження ефективної комунікації учасників освітнього процесу;

- відновлення освітнього процесу;

- зарахування до закладу дітей раннього та дошкільного віку із числа внутрішньо переміщених осіб за місцем тимчасового проживання;

- організація освітнього процесу в ЗДО для всіх дітей;

- своєчасне надання керівником ЗДО запиту до засновника щодо наявності проблем і можливих шляхів їх вирішення;

- створення у ЗДО безпечних умов для всіх учасників освітнього процесу;

- створення умов для підвищення фахового рівня педагогічних працівників щодо організації освітнього процесу за дистанційною та змішаною формами організації освітнього процесу й надання педагогічної підтримки дітям раннього та дошкільного віку, у тому числі й з особливими освітніми потребами, їхнім батькам;

- здійснення інформаційної підтримки та психологічного супроводу учасників освітнього процесу;

- здійснення співпраці з інклюзивними ресурсними центрами (далі - ІРЦ);

- застосування інструментів управлінської діяльності для вирішення 5 надзвичайних ситуацій.

В умовах війни педагогічні працівники мають бути готовими, спроможними повноцінно надавати освітні, інформаційні, консультаційні послуги сім’ям, які виховують дітей раннього та дошкільного віку. Саме тому питання організації комунікації з учасниками освітнього процесу посідає ключове місце.

В умовах військових дій найбільшої актуальності набувають системи комунікації з дітьми, їхніми батьками, сім’ями, педагогами, що дає змогу встановити швидкий обмін інформацією, мобільність зворотного зв’язку.

У процесі організації комунікації учасників освітнього процесу, а також з метою покращення адаптації громадян із числа внутрішньо переміщених осіб із зон активних бойових дій працівники ЗДО мають надавати підтримку інформаційну, методичну, консультативну тощо дітям та їхнім сім’ям:

- сприяти організації комунікації дітей та їхніх батьків з іншими членами громади;

- створювати безпечний соціально-освітній простір;

- адаптувати освітній процес в умовах війни з урахуванням ситуацій, що склалися;

- добирати форми і методи взаємодії між учасниками освітнього процесу відповідно до конкретної ситуації кожного;

- володіти інформацією щодо ресурсного забезпечення освітнього процесу в умовах дистанційної роботи;

- володіти навичками організації та проведення онлайн-заходів;

- налагоджувати комунікацію з учасниками освітнього процесу в телефонному режимі, через листування електронною поштою тощо.

Технологічні аспекти організації комунікації з учасниками освітнього процесу. ЗДО за допомогою сайту може організувати взаємодію всіх учасників освітнього процесу й створити віртуальну бібліотеку, своєрідний банк освітніх ресурсів, постійно оновлювати й поповнювати інформаційне наповнення сайту, використовувати ресурси онлайн-освіти, забезпечити залучення тимчасово переміщених дітей та їхніх сімей до різних програм з дошкільної освіти.

Оскільки форма освіти дошкільників залежить від безпекової ситуації у кожному регіоні, комунікація з учасниками освітнього процесу має здійснюватися з урахуванням локації дітей (вдома, у бомбосховищі, в умовах зовнішньої міграції, в умовах внутрішньої міграції, в закладі дошкільної освіти, з батьками, вихователями, опікунами, волонтерами тощо) і орієнтуватися на виконання різних завдань, як-от: забезпечення необхідною інформацією сімей, які евакуйовані з небезпечних територій і можуть долучитися до освітнього процесу за місцем тимчасового проживання, надання інформації щодо використання приватних освітніх платформ із безкоштовним доступом до освітніх послуг з метою залучення дітей до освітнього процесу, сприяння тимчасовому долученню дітей до освітнього процесу в закладах дошкільної освіти в зарубіжних країнах на період військових дій, організація індивідуальних консультацій із фахівцями (практичними психологами, психотерапевтами, медичними працівниками, юристами та ін.) з метою підтримки дітей та їхніх батьків у кризовому стані (в умовах евакуації, під 6 час перебування у бомбосховищах, у медичних закладах, прихистках, притулках, при перетинанні кордону тощо).

Задля забезпечення ефективності комунікації з батьками, вихователями й усіма, хто задіяний в освітньому процесі, рекомендовано обрати оптимальні для здійснення кожного конкретного завдання канали комунікації.

Основними формами онлайн-комунікацій є: відеоконференція, форум, чат, блог, електронна пошта, анкетування, соціальні мережі. У складних умовах корисними можуть бути сервіси та інструменти комунікації в онлайн-режимі. Ефективними можуть бути розміщені на сайті ЗДО завдання і рекомендації для батьків щодо роботи з дітьми, відповідно до їхнього віку; створення груп із батьками, вихователями, психологами в соціальних мережах Viber, Telegram, WhatsApp тощо для отримання інформаційно-освітніх та психолого-педагогічних послуг; використання електронних платформ Zoom, GoogleMeet, Google Classroom, Microsoft Teams та ін. 

❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀❀

«Зниження емоційного дискомфорту в адаптаційний період»

Крокуємо з малечею дорогою адаптації

   Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги... Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

    Адаптація – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

   Як показують педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежать від таких факторів як:

•        вік дитини;

•        стан здоров'я та рівень розвитку дитини (здорова, розвинена дитина легше переносить трудності соціальної адаптації);

•        індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);

•        рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);

•        досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватись з іншими дітьми).

   Залежно від зазначених факторів адаптації дитини до умов дошкільного закладу може проходити по-різному. Виділяються такі групи дітей:

•        з «легкою адаптацією»;

•        з «адаптацією середньої важкості»;

•        з «важкою адаптацією».

   Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя. Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги, як і з боку вихователя, так і з боку батьків дитини.

Можливі причини «важкої адаптації» дітей до умов дитячого закладу:

•        Несформованість у дитини позитивної установки на відвідування дитячого закладу часто батьки, відправивши дитину до ДНЗ, ставляться до неї зі співчуттям та з жалістю. Дитина внаслідок такого ставлення теж починає жаліти себе, вередує, відмовляється відвідувати дитячий садок.

•        Нерідко батьки залякують дитину: «Не будиш слухатись - віддам до дитячого садка». Коли дитина починає відвідувати дитячий заклад, батьки погрожувати залишити в ньому, якщо вона не припинить плакати та вередувати. Подібні установки викликають страх перед дошкільним закладом та погіршують самопочуття в період звикання до незнайомого оточення.

•        Несформованість навичок самообслуговування.

•        Батьки занадто опікуються дитиною, блокуючи тим самим розвиток самостійності. Інколи, бажаючи заощадити час батьки поспішають нагодувати, одягнути дитину, стримуючи своїми діями формування необхідних практичних умінь і навичок, такі діти, потрапляючи до дитячого садка, почуваються безпорадними, самостійними - вони не можуть самостійно одягатися, вмиватися, користуватися туалетом.

•        Несформованість у дитини практичної взаємодії з близькими людьми негативно впливає на взаємостосунки з іншими дорослими, передусім із вихователем.

•        Вихователь пропонує дитині діловий стиль спілкування, який відрізняється від емоційного, звичайного для дитини в сім'ї. Діти, батьки яких мало уваги приділяли розвитку ситуативно-ділового спілкування (яке передбачає сумісні практичні дії з предметами), не вміють гратися іграшками, часто згадують про батьків, довго адаптуються до умов дошкільного закладу.

•        Несформованість продуктивних форм спілкування з однолітками.

   Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування ДНЗ мало спілкувались з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з однолітками з метою її безпеки щоб запобігти можливості інфекціям, ушкодженням, конфліктам, щоб дитина не спілкувалась з «поганими дітьми» тощо, така дитина насторожливо та з недовірою ставиться до інших дітей, часто конфліктує з ними, ні з ким не ділиться своїми іграшками, забирає іграшки в інших, не вміє попросити.

•        Невідповідність домашнього режиму режимові дошкільного закладу.

•        Коли домашній режим і режим ДНЗ кардинально відрізняється в часі, послідовності режимних моментів, дитина в період адаптації відчуває психофізіологічний дискомфорт. (Час прийняття їжі, спання та неспання), не збігаються вдома і в ДНЗ. Інколи почуття голоду та втоми можуть збігатися і бути подвійним подразником.

•        Фізіологічний дискомфорт призводить до емоційних зривів, нервового перенапруження, що спричиняє психосоматичні захворювання.

•        Затримка формування емоційних зв'язків між дитиною і вихователем.

Ознаки емоційного комфорту дитини під час перебування її в ДНЗ

•        Бажання йти до дитячого садка.

•        Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.

•        Здатність дитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення.

•        Висока комунікабельність дитини.

•        Висока пізнавальна діяльність та активність.

•        Активна ігрова діяльність.

•        Малюнки у світлих тонах.

•        Стабільність рухової активності – дитина рухлива.

•        Відсутність проблем зі сном, їжею. 

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

•        На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

•        Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

•        Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

•        Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

•        До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

•        Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

•        Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.

•        Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

•        Навчайте дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.

•        Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

•        Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.

•        Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.

•        Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

•        Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Як зробити, щоб дитина не хворіла в дитячому садку?

 Часто хворіє дитина в дитячому садку - проблема «номер один» багатьох батьків, яка постійно викликає їхнє занепокоєння. Часті хвороби малюка в дитячому садочку пов’язані зі зміною способу життя дитини.

  Заняття спортом, контрастний душ, обливання прохолодною водою і щоденні прогулянки - безумовно, сприяють підвищенню захисних властивостей дитячого організму. Спокійна обстановка в сім'ї також є важливим фактором.

   Ще одним способом припинити  низку хвороб дитини в дитячому садку є візит до педіатра, сімейного лікаря.  Лікар комплексно обстежить дитину та зробить необхідні призначення, дасть слушні рекомендації, які будуть ефективними у Вашому конкретному випадку.

   У деяких випадках для зміцнення імунітету дитини в дитячому садочку допомагають процедури для загартовування, правильний режим дня і повноцінне вітамінізоване харчування. Також добре допомагає дотримання правил особистої гігієни та постійне миття рук з милом після відвідування туалету, після вулиці і перед їжею.

  Під час спалаху захворюваності в осінньо-зимовий період необхідно звести до мінімуму перебування дитини в місцях скупчення людей.

Повністю виключити хвороби малюка ці заходи не зможуть, але вони можуть допомогти їх мінімізувати.

Карантинні обмеження. Що потрібно знати батькам?

   Карантин - період, який всіх ввів в стан стресу, витягнув зі звичного ритму життя, змусив зупинитися, подумати, змінити звички, навчитися працювати та відпочивати інакше.

   Так, період адаптації до садка в умовах карантину неминучий, він буде не таким простим і не таким очевидним, як той, який ви, можливо, вже з дитиною проживали. Навіть найуважніші, найідеальніші, терплячі батьки, не можуть зараз в повній мірі задовольнити потребу дітей у контактах.

   Діти в умовах карантину можуть інтенсивніше виявляти свої емоції. Перебуваючи в незвичній ситуації — без необхідного тілесного контакту, сенсорних стимулів, змушені постійно зберігати дистанцію, — вони відчувають сильнішу, ніж зазвичай, напругу. У дітей дошкільного віку ще не розвинений когнітивний контроль. Їм складно дотримуватися великої кількості правил і заборон. Тому можливі протести, істерики, емоційні вибухи. Тож важливо пояснювати дітям їхні почуття, говорити з ними про можливі емоції і реакції, заохочувати, звертати увагу на їхні успіхи й досягнення. Можна, наприклад, запевнити їх, що вони — справжні супергерої здоров’я, адже чудово справляються з усіма правилами та обмеженнями.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

•        Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

•        Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.

•        Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.

•        Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

•        Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

•        Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддаєтеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Як зробити дорогу до дитсадка веселою і цікавою?

   Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?
   Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.

•      Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.

•      Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в гру: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

Підготувала: вихователь Булейко Л.О. 

Ілюстрації: Інна Черняк (книга "Я сьогодні йду в садок" С. Ройз)